Ось уже 350 років минуло, відколи перші селяни й українські козаки, оселилися біля злиття річок Лопані та Харкова. Козацькі битви загартували місто, перетворивши його на фортецю. А коли нарешті настали мирні часи, Харків почав стрімко рости, розвиватися й набирати силу… Зараз територія Харківщини вважається центром східноукраїнських земель, а сам Харків є сучасним містом, яке, зберігає своі традиції, пам’ятає історію. Опинившись у цьому величезному місті, без сумніву виникає бажання здійснити прогулянку центром Харкова. Відчути місто, його енергетику — минулого і сьогодення.
По площі Дзержинського (нині площа Свободи) поволі походжають голуби, не лякаючись людських ніг, що завжди кудись квапляться. Адже тут досить просторо — це одна з найбільших площ світу (до речі, вдвічі більша за славнозвісну Червону площу в Москві.) Коли її перетинаєш, з’являється відчуття, ніби перепливаєш через широку кам’яну ріку. Навколо простір і монументальність — відображення цілої доби радянської архітектури та столичного минулого міста. Адже в 1919 році Харків став першою столицею Радянської України. У купецького, банківського, університетського міста тоді з’явилось нове обличчя — індустріальне.
На чолі площі височить Держпром — один із кращих здобутків світової архітектури XX століття, символ конструктивізму. Ця будівля виглядає монолітно, але при цьому її корпуси з’єднані переходами на різних рівнях, що наповнює її світлом і простором. У 1928 році величезний «хмарочос» із залізобетону на тлі маленьких будиночків на сусідніх вулицях здавався чимось фантастичним. «Організованою горою» назвав Анрі Барбюс цю споруду, побудовану на території в 11 тисяч квадратних метрів, і на яку використали 5 тисяч тонн металу. Будинки в стилі конструктивізму та функціоналізму зустрічаються в місті доволі часто, вони відтворюють свою добу — потужну, технологічну, промислову. А заводів у Харкові стільки, що їх можна об’єднати в окреме місто! Харківський тракторний завод, авіаційний завод, колишні переважно військові заводи — імені Малишева та «ФЕД» (назва розшифровується, як Фелікс Едмундович Дзержинський), підприємство «Серп і молот», турбінний завод, «Турбо-атом» — ці гіганти загальносоюзного значення рухали радянську промисловість. Нині багатьом великим заводам важко, але вони намагаються пристосуватися до сьогодення.
Ще на площі привертає увагу будинок ліворуч від Держпрому — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Це один з найстаріших та найбільших вищих навчальних закладів, заснований ще у 1 805 році. А праворуч — суворий і холодний — Харківський військовий університет. У центрі площі — пам’ятник В.І.Леніну, постать якого традиційно спрямована вперед. Інші будівлі по периметру майдану доповнюють ансамбль. Своєрідна естетика площі Дзержинського, її архітектурний образ приголомшують своєю грандіозністю. Харків’яни пишаються своїм майданом, зберігають його цілісність. Тому, коли поширилися чутки про можливе будівництво ресторану «МакДональдс» на площі Дзержинського, харків’яни сказали своє категоричне «Ні!».
Цікаво потрапити на площу під час ярмарків, які проходять тут досить часто. Купецьке минуле дається взнаки.Тоді вона переповнена людьми, в безмежній кількості палаток вирує торгівля. Недарма Катерина II подарувала Харкову герб: ріг достатку, схрещений із жезлом бога торгівлі Меркурія! Тут нерідко відбуваються концерти, різноманітні розважальні заходи, народні гуляння. А як змінюється площа у переддень Нового року, коли в центрі виблискує кра-суня-ялинка з величезною кількістю іграшок та гірлянд! А навколо — розважають малят Діди Морози зі Снігуроньками, дзеленчать дзвіночками коники, запряжені в санчата… З площі Дзержинського прогулянку можна продовжити через Сад Шевченка. Це найстаріший парк, де ростуть дуби-велетні, вік яких сягає 200 років. Один з таких дубів стоїть поряд із пам’ятником Т. Г. Шевченку, що споруджений на прекрасній каштановій алеї. Спокійний та урочистий, цей монумент справедливо вважається кращим у світі пам’ятником українському поетові. Спіраллю фігур, що уособлюють народ, оточений постамент Кобзаря. А сам поет уважно дивиться з висоти на місто, котре щодня змінюється. У парку завжди багато людей. Будь-якої пори року він є улюбленим місцем відпочинку харків’ян. Під кронами дерев — паркові доріжки в англійському стилі. В глибині парку знаходиться Харківський зоопарк, який, до речі, відсвяткував свою 110 річницю. Куди не підеш — всюди зустрічаються острівці кафе. І, саме тут півтора століття тому відкрилася перша серед харківських кав’ярень, якими тепер так славиться місто.
З парку можна вийти на вулицю Сумську до «Дзеркального струменя». Цей фонтан — романтичне місце, де полюбляють фотографуватися молодята, кидаючи у воду монетки на щастя, а в скверику студенти повторюють конспекти перед черговою парою. Студентів тут просто море! Місто славиться своїми навчальними закладами, тож сюди охоче їдуть вчитися з усіх куточків України й навіть з інших країн. За проектом одного із студентів Харківської художньої академії нещодавно на вулиці Пушкінській з’явився пам’ятник, присвячений коханню: двоє молодих людей линуть одне до одного у поцілунку. Такий простий і позбавлений усякого пафосу, він водночас цікавий за формою і, головне, уособлює думку про прекрасне й вічне.